Palina — Рыбою

Слушать Palina — Рыбою

Текст Palina — Рыбою

Називала рибою, не просила нічого взамін
Тільки знати, що я десь є на оцьому світі
Білому, наче сіль тропічних морів,
Яка в’їдається в шкіру

I жодною рідиною її не витравиш звідти
Казала, що буде писати, не питала адреси, а втім
Завжди присилала поштівку з якогось незвичного
Міста

Де (на поштівці, тобто) руїни старих стін
Чи страви місцевої кухні
I кілька слів:
Що скоро повернеться, що вже видно світло
В кінці тунелю, і що це, безумовно, не поїзд

Називала рибою
Писала, що дуже хоче торкнутись рукою
Я не заперечував я чекав я навчився плавати
Я вивчив напам’ять усі прибережні води
Я перестав виходити на берег,
Що її не проґавити,
А вона – не приходила

Я забув, як це – розмовляти, і як це – дихати,
Врешті-решт я зробився рибою,
Мовчазною і сильною
То якого такого милого
Якого такого милого
Вона повернулася
I з води мене вийняла?