Виктор Павлик — Недописана книга

Слушать Виктор Павлик — Недописана книга

Текст Виктор Павлик — Недописана книга

Собі забрала ключі.
І хоч кричи не кричи.
Не відкриває тепер — двері.
Моя чарівна мала.

Моя єдина мета.
Зробити так щоб було.
Тобі добре.
Знову тікаю у сни.

Де обіймаю тебе.
Наче розірветься серце ось ось.
І залишається знов.
Просто забути і все.

Так легко сказати але.
Так ми не схожі.
Ти недописана, книга моя.
Ти моє небо, повне дощу.

Ти моє макове поле.
П’яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз.
І як тільки можна кохати таку.

Ні я не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Так цілувала до сліз.
Прошила сяйвом наскрізь.
Тремтіли губи й слова.

Така відверта.
I роки фото в альбом.
Весна біжить у вікно.
А ти не зі мною дивлюсь.

Така не прикрита.
Знову тікаю у сни.
Де обіймаю тебе.
Наче розірветься серце ось ось.

І залишається знов.
Просто забути і все.
Так легко сказати але.
Так ми не схожі.