Олександр Пономарьов — Полонений

Слушать Олександр Пономарьов — Полонений

Текст Олександр Пономарьов — Полонений

Речитатив:
Миттєвість часу, як ворожба,
Не повертає моєї любові,
Хоч кричатиму я тобі,
Хоч вийду у натовп на сповідь…
Не лишила нічого мені,
Я живу… Але ж як?.. У полоні…
Там збігатимуть тяжкі дні…
Ти прийди, може, пам’ять дозволить…
Знаєш, все, як було тоді,
То життя моє… То тобі…

Я чекав тебе цілую вічність,
Я шукав тебе майже життя,
Випробовував тіло на міцність,
А душею хотів каяття…
Я, співаючи, дихав тобою,
Лиш у сні я тебе зустрічав,
Там я брав твою руку своєю рукою
І «Люблю!» на весь світ я кричав!

Приспів:
Світ твоїх очей полонив мене! —
Полонений я!..
П’янкістю ночей полонила ти —
Полонений я!..
Світ твоїх очей полонила ти,
Полонила ти…
Полонила ти — полонений я…

Речитатив:
Немає долі, якщо знаєш
Куди зведе тебе життя…
Чи то на серці, чи у тілі,
Як довгий термін наше каяття…
Твоя любов — то моя кара,
Але ж душа моя — твоя…
Не плач за мною тихоплинно…
Я буду тут, я там була…
Я там не інша, я там вільна
І ще не у полоні чорних чар…
Я там собі тебе залишу,
Як ти мене собі обрав…

І дощі вже проплакали сльози,
Хоч вони не кохають, як я…
Лише сонце, і громи, і грози
Все повторюють твоє ім’я…
Я, співаючи, дихав тобою,
Лиш у сні я тебе зустрічав,
Там я брав твою руку своєю рукою
І «Люблю!» на весь світ я кричав!

Приспів. (2)